Благослови

"Благослови мене"- благає Яків.
"Благослови... " - в борні не відпуска.
Де стільки сили міг тоді він взяти?
Тверда й міцна була його рука.

Благословіння так було потрібне
Зустрітись з братом через стільки літ!
Ішов і знав - іде назустріч військо,
Як сприйме брат отой його прихід?

Бо розійшлись обидва ворогами.
У гніві був Усі роки Ісав.
Благословіння батьківське він втратив,
Його за їжу Якову продав.

І ось просив благословити Яків.
Просив у Бога і не відступив.
Тому й отримав. І зустрівшись з братом,
Не ворога, а друга в нім зустрів.

Чи просим ми тепер благословіння?
Звичайно просим, вдень, або на ніч.
Чи так, як Яків, з ревністю й молінням?
Чи може просто для набору слів?

Та все ж Господь ввесь час благословляє.
Чи ж ми цінуєм тим, що Він дає?
Чи, може, як Ісав, на світ міняєм
Благословіння Батьківське своє.

Господь сказав до нас: "Ви Мої діти,
Ви приймете у спадок все Моє"
Але, як часто, за багатства світу,
Ми спадщину у небі продаєм.

Благослови, Господь, не йти за плоттю
Не жити лиш, щоб догодити їй.
Триматися Того, що є Господнє,
Щоб керував життям лиш Дух Святий.

Благослови, Господь! Не варті скарби світу
Й одного із Твоїх благословінь.
Благослови нас, бо Твої ми діти.
Ми просимо Тебе - благослови!

БлагословиПоэзия

Благослови
Поэзия