Отче наш, чи є Ти мій Отець?
Чи маю право так Тебе назвати?
Чи так молюсь, бо я дитя Твоє?
Чи лиш щоби молитву проказати?
Отче наш, живеш на небесах.
Нехай, повік, Твоє Ім'я святиться.
Чи ж я живу у цьому світі так,
Що славиться воно, а не хулиться?
Чи слава ллється день і ніч із вуст?
Чи видно у житті Господню святість?
Тоді намарно помирав Ісус,
Якщо буденною молитва може стати.
Хай прийде Царство Боже Твоє,
І Твоя воля на землі, як в небі.
Та місце в Царстві тім яке моє?
У серці скільки місця є для Тебе?
Щоденний хліб нам, Господи, подай.
Не лиш для тіла, для душі дай хліба.
Чи Твоє слово є той хліб життя?
Чи лиш прошу для тіла свого сили?
Дай прощення, щоденних ,нам провин.
Дай прощення відчути Твого Щастя.
Та прощення моє лежить у тім,
Як я своїм прощаю винуватцями.
Нас у спокусу, Боже, не введи.
О, як лякає слово це - спокуса.
Але належить їм, в житті, прийти -
Це частка всіх, хто йтиме за Ісусом.
І визволь від лукавого, Господь.
Я є слабка і немічна сьогодні.
Та пригадалось - немічна є плоть,
У Дусі ж з Богом я не переможна.
Тож хай молитва буде ця Твоя,
Як вогник щастя, віри та надії.
Щоби молилась серцем своїм я,
Як до Отця взива Його дитина.
|
