Вдячна за зустріч Твою довгождану,
За сина, невістку, онуків і маму.
Вдячна за кожного брата й сестру.
Хвала за спасіння і світлу мету;
За світло, що в серце моє проника;
Що хтось мене любить, терпляче чека;
За план досконалий в моєму житті;
Що скрізь і в усьому, мій Господи, Ти!!!
***************************
Дякую за ласку, милість і любов,
За муки, смерть, пролиту кров,
За мир і спокій у душі
Й благословіння Твої всі;
Що кожен день і кожну мить
Я можу,Господи, хвалить
Тебе за все в житті моїм
І поклонятися Тобі. Амінь!
*****************************
Бог мій вічний , вседержавний.
Честь, хвала Йому і слава
За любов й живу надію!
Так, як Бог, ніхто не вміє
Ні любить , ні піклуватись,
Все , що має, віддавати.
Ось такий мій Бог Живий-
Всім доступний і простий.
Він завжди в усьому вірний.
Ще Він лагідний, всесильний.
Бога іншого- нема.
Йому слава і хвала!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 3713 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
