Мій Боже, захисти мене, благаю,
Геть від усіх отруйних стріл,
Що шлються в мене звідусіль
Печаллю.
Пробитий ними, я вже не причалю
До берега натхненної хвали
І з болем зловорожої стріли
Не заспіваю.
Із болем зловорожої стріли
Покірно попливу за течією,
Що викине мене байдужістю своєю
На ті ж печальні береги.
Ти стріли поламай і луки претугі
Чи дай мені Свою у руки зброю,
Бо лиш тоді в борні тяжкій устою,
Не втративши снаги,
Бо перемоги певні й дорогі
Лише з Тобою.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Брате Василю!
Але ж це ПЕСИМІЗМ!
Це не відповідає Слову Божому: Бог сказав: "Зодягніться у повну Божу зброю.."! (Послання до Єфесян, 6:11)
Шкода, що такі добрі почуття й так недобро використані!
Щасти ВАм! Комментарий автора: Вірш написаний в час болючої внутрішньої боротьби. І я сказав би, що це не песимізм, а боротьба з песимізмом в надії на Господа: "Бо перемоги певні й дорогі
Лише з Тобою". Дякую Вам!
Микола Калінін
2011-08-26 09:33:15
А мені, на відміну від Ігоря Григоровича (див. його коментар), навпаки, здалося, що літературний герой вірша саме цього й хоче: "Зодягнутися у повну Божу зброю".
За логікою згаданого коментатора виходить, що людина не може говорити про свої гріхи, про свою слабкість і просити у Бога "Його зброї" для їх подолання. Бо то буде "песимізм"?.
Але цим коментарем я не роблю нікому ніяких закидів, а просто висловлюю свою думку, як і кожен з коментаторів. І так само нехай аргуметовано заперечують мені, якщо вважають за потрібне.
Лідія Гапонюк
2021-06-23 17:45:31
Це молитва в стражданнях! Хай Господь допомагає нам усім долати випробування! Амінь! Благословіння Вам!
Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
